HOME
NEWS
SIBERIANS
PUPPIES
PHOTO
ABOUT BREED
CONTACT

 

ПРО ПОРОДУ | ABOUT BREED

ІСТОРІЯ ЛЮСІ


Практично кожен чув про живучість кішок. Але мало хто може навести конкретні приклади з життя на підтвердження цієї доволі поширеної тези. В моєму житті був яскравий епізод, що переконливо доводить неабияку жагу кицьок до життя. Наша Люся з'явилась з притулку. Її знайшла по Інтернету моя дружина і поставила мене перед фактом: в будинку повинна жити кішка. Притулок знаходився в Золочеві і на початку грудня 2014 року ми вирушили по Люсю. Кицю назвали так, тому що саме така кличка спала мені на думку, коли я побачив сірого пухнастика. Люся спочатку була ляклива, однак надзвичайно швидко освоїлася і вже через кілька тижнів гасала по двох поверхах будинку як у себе вдома. Час невпинно збігав і мою дружину викликали до Києва здавати кандидатський іспит. Я залишився на господарці. Тоді й трапилась ця дивовижна подія. Люся була в хаті, а на подвір'ї гуляли три наших хаскі. Я дав їм їсти і забув закрити за собою двері скляного ганку, повернувся до хати і раптом почув якийсь шум за спиною. Я побачив, що Найк і Джуді вже стоять в коридорі. Миті вистачило, щоб в моїй голові промайнула думка, де зараз Люся, і я побачив, що кицька сидить біля моєї ноги за два метри від носів собак. І в цей же момент Найк і Джуді як по команді рвонули на Люсю. Широко відома пристрасть хаскі до знищення маленьких домашніх улюбленців, котів, кроликів, папуг тощо. Але наскільки ця пагубна звичка сильна, я міг оцінити наочно. Найк і Джуді почали просто шматувати кицьку зубами. На мої крики ніхто з них не реагував. Люся, як виявилося, абсолютно нездатна захищатися, вона безпомічно видавала якісь нісенітні звуки, схожі на хрипіння. Секунди спивали не в користь киці. Раптом мій погляд ковзнув по пластиковій палці, якою полюбляв бавитись мій син. Я схопив цього імпровізованого кия і почав без вагань гамселити своїх собак. В ту мить мені здавалося, що Люся вже мертва, а собаки просто тримають її зубами і вдіяти вже нічого не можна. Але я вирішив відбити собак, а вже потім досліджувати стан кішки. І все таки я переміг. Собаки стали захекані над кицькою і просто важко дихали. Певну кількість часу я потратив на те, щоб вигнати їх з хати. Люся в цей момент лежала на спині і не рухалася. Поки я закривав за собаками усі двері, повернувся і вже не побачив Люсі. Певний час пішов на пошуки киці. І врешті я виявив її на другому поверсі у жалюгідному стані. Після візиту до ветеринара, виявилося, що в киці зламана нижня щелепа. Вирішили не робити операцію, а спостерігати динаміку хвороби. Довелося потрудитися, щоб киця знову стала грайливою. Зараз вона ганяє по всіх поверхах будинку і тішить нас своїми іграми.
Ми дуже любимо нашу Люсю, а вона довела, що любить життя і має на нього право!

 

 

2016© WEB-Design: Bolotova Svetlana
At use of materials of a site, the reference to a resource is obligatory