HOME
NEWS
SIBERIANS
PUPPIES
PHOTO
ABOUT BREED
CONTACT

 

ПРО ПОРОДУ | ABOUT BREED

НАЙК І РУДИЙ


Природа наповнена безліччю цікавинок і дивовидь. Іноді тварини поводять себе абсолютно неочікувано. З моменту появи у мене їздових собак породи сибірський хаскі прийшло розуміння, що повсякденне життя просто не може залишатися попереднім. В Україні сам по собі їздовий спорт не дуже розвинутий, не підтримується державою і тримається тільки на ентузіазмі його прихильників. Однак генетика їздових собак, вроджена пристрасть щось тягнути, виявилися настільки сильними, що дуже швидко для мене як хасятника-початківця стало очевидним - мій святий обов'язок забезпечити доступ собакам до їздового спорту. Так в оселі з'явилися перші шлейки, потяги, кріплення і т. п. До настання річного віку цуценята не повинні знати упряжки, тому що вони ще ростуть. Це правило мало для мене імперативний характер. Хоча рівно в рік на першу собаку вдягнули першу шлейку і моя дружина забавлялася тим, що каталася на Ханні, просто сівши на підлогу. Пізніше в нас з'явився Найк, від якого відмовився господар, перекинувшись на іншу породу. Найк став в упряжку відразу, маючи на той момент понад півтора року. А Ханні приблизно в цей же час черговий раз потекла. Дівчинка була після виводку і до чергової в'язки не планувалася. Однак в неї появився випадковий коханий. Раптом вийшовши зранку на подвір"я, я побачив під брамою невідомого кобеля.
Абсолютно безпородна собака симпатичного чорно-підпалого кольору не залишала ніяких сумнівів стосовно причини своєї появи біля нашого двору. Ханні більшість дня проводила в будинку. Наш безпородний гість, почувши течну собаку, вирішив проявити свої почуття і пожити під нашим парканом, але якомога ближче до вподобаної дівчини. Передати собачі почуття людськими словами непросто. Цей собака в буквальному розумінні не відходив від брами, в самі люті морози чемно ночував там же, чекав, коли я відкривав браму, щоб виїхати машиною і лягав на старому місці. У мене з ним склалися свого роду джентельменські стосунки. Доступу до Ханні пес не мав, мене це цілком влаштовувало. Питання виникло, як займатися надалі їздовим спортом зокрема з Найком. Я чудово розумів, чим закінчиться зустріч двох дорослих кобелів, але вирішив ризикнути. Перший вихід в упряжці мене дещо збентежив. Рудий (як я обізвав непрошеного зайду) несподівано для мене почав тримати дистанцію від Найка біля 20 метрів попереду і не особливо проявляв бажання наближатися до запряженого собаки. Я ж взяв з собою на заняття солідного кия, якого був готовий пустити у хід при найменшій спробі Рудого підійти поближче до Найка. По ходу руху доводилось покрикувати на закоханого собаку, але Найк і Рудий так близько й не контактували. На наступний день історія повторилася до найменших дрібниць. Третій день Найк планово відпочивав. Відтак через декілька занять я відчув непотрібність патика і просто викинув його на дистанції під час заїзду з Найком. Дивував і останній, поводивши себе абсолютно спокійно. Важко пояснити чому, але я дозволив Рудому підійти до свого собаки. Побачене мене просто приголомшило. Рудий обнюхав Найка, не забувши засунути носа і між задніми лапами, щоб пересвідчитись, чи Найк раптом не дівчина. Потім Рудий став паралельно моїй собаці і так близько, що вони аж терлися спинами, і так пішов разом з нами. Жодної агресії. Як би це не звучало парадоксально, але таким чином вони впритул пройшли усю звичну Найкову дистанцію. І так почало повторюватися щодня, допоки Ханні текла. Це ще не найбільше моє здивування від стосунків Рудого та Найка. Уявіть, як я почувався, коли Рудий не раз облизував морду Найку на всю ширину свого немалого язика. Повертаючись після заїзду, Найк заходив на подвір"я в упряжці, а його непрошений друг залишався на своєму стаціонарному посту біля брами. Вражало мене й те, що Рудий почав охороняти подвір'я, зустрічаючи гавканням усіх, хто проходив повз або наближався. Мені невідомо, що він їв весь цей час, як і те, що означала подібна поведінка непритаманна тваринам, серед яких панують домінування і територіальність. Можливо Рудий по характеру не претендував на домінування, може мав вже неприємний досвід спілкування з іншими кобелями, може причина в чомусь іншому. Одностатевий потяг виключаю, оскільки подібних нахилів жоден з кобелів не проявив. Мені ж було приємно, що цей невідомий пес, випадково опинившись нетривалий час у колі моєї уваги, проявив неабияку повагу і лагідність до собаки тотожної статі, претендуючи, як мінімум, на статус друга. От такі вони тварини!!!!! Причому все це - свята правда!

 

 

2016© WEB-Design: Bolotova Svetlana
At use of materials of a site, the reference to a resource is obligatory